×

Заручники інтернету: як карантин вплинув на культуру студентського життя

17 листопада у світі відзначають Міжнародний день студента. Проте
через пандемію COVID-19 українські студенти святкуватимуть його не
в аудиторіях чи на території кампусів, а вдома або в гуртожитках за допомогою гаджетів. Кореспондент «ПВ» запитав у студентів, як пандемія вплинула на їхні молодіжні розваги та чи мріють
вони знову повернутися за парти.

17-річна студентка першого курсу аудіовізуального мистецтва та виробництва Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка Марія Бура завжди мріяла, що її студентське життя
буде схожим на популярні сюжети кінострічок або хоча б стане приводом для низки захопливих дописів в Instagram.

– Коли подавала документи до всту- пу, уже подумки вирішила, що буду ак- тивно долучатися до розважального та культурницького життя вишу. Бачила себе на сцені, у КВН, але найбільше –
учасницею конкурсу «Міс та містер університету». Навіть свої майбутні номери ретельно продумала, як-то палке танго із
загадковим та симпатичним «незнайомцем» та виконання музичної композиції на скрипці. Окрім цього, хотіла створити
англомовний дискусійний клуб та разом з одногрупниками волонтерити у притул- ку для тварин. Реальність видалася дещо
іншою. Збираємося ми на онлайн-пари, а далі кожен живе своїм життям. Узагалі помітила, що дистанційне навчання розхолоджує та робить більш байдужим і ле- дачим. Імовірно, такий вплив відчули на
собі й інші мої одногрупники, тому навіть у перспективі про якусь позакласну активність групи годі й думати. Проте маю надію, що це якомога швидше закінчиться і ми все надолужимо в офлайн-форматі. Адже не хочеться вірити, що все моє безтурботне студентське життя пройде в чотирьох стінах квартири перед блакитним монітором ноутбука.

Інша точка зору у студентки четвертого курсу Полтавського юридичного інституту ім.Я.Мудрого Юлії Дмитренко.
Для неї перехід на дистанційнку не став на заваді, і дівчина продовжує жити активним студентським життям:

– Вважаю, що студентське життя назване таким не тільки через кількість заходів та вечірок, а скоріше через внутрішнє ставлення людей до цих явищ. У моїх одногрупників, на щастя, чудове почуття
гумору, тому карантинні обмеження ми сприймаємо з гумором. Активно спілкуємося в мессенджерах, створюємо спільні чати, де обговорюємо робочі питання та просто веселимося. Тож на відсутність
спілкування та нудьгу не скаржусь. До речі, наші студенти вміють не тільки вчитися, але й цілком здатні розважатися онлайн. Так, у нашому виші періодично проводяться благодійні онлайн-ігри,
тематичні віртуальні зустрічі, дискусії тощо. Завдяки керівництву, педагогічному колективу та активним представникам студентської молоді ми почуваємо себе легко та невимушено, незалежно від
формату взаємодії. Проте, як і всі, ми сподіваємося, що пандемія скоро скінчиться і ми повернемося до звичного нам стилю життя і зможемо частіше бачити одне одного.