×

Редакція

Дмитро Іваненко – перший редактор газети

Дмитро Іваненко був організатором і редактором трьох місцевих газет: неофіційної частини “Губернских ведомостей”, “Полтавского вестника” і “Полтавского голоса”. За його активною участю виходили ілюстроване видання “Колокольчикъ”, “Полтавский календарь” на 1911 р., довідкові книги на 1913 і 1914 роки “Вся Полтава и губерния”, опис “Празднование 200-летия Полтавской победы в Полтаве”. Д.Іваненко заслуговує поваги і як літератор. Окрім “Записок и воспоминаний”, його перу належить книга “Летний отдых”. Варто хоч стисло розповісти про життєвий шлях цієї людини – одного з кращих представників нашої інтелігенції кінця XIX – початку XX ст.

Дмитро Олексійович Іваненко народився 1859 р. в селі Китайгори Кобеляцького повіту (нині Новосанжарського району) Полтавської губернії в родині священика. Вчився в Полтавському духовному училищі, потім – у місцевій духовній семінарії. Після її закінчення склав іспити за курс класичної гімназії і 1880 р. вступив на навчання на юридичний факультет Київського університету. Закінчивши університет, а потім відбувши військову повинність, він у січні 1888 р. повертається до Полтави. Через брак юридичних вакансій почав працювати бухгалтером, потім секретарем статистичного комітету в канцелярії губернатора. Старанністю й кмітливістю Д.Іваненко виділявся з-поміж інших чиновників, і 1890 р. його призначають редактором неофіційної частини газети “Полтавские губернские ведомости”.

І хоча Дмитро Олексійович як чиновник випадково потрапив у журналістику, але саме тут знайшов себе. Газета стала різноманітнішою, цікавішою, згуртувала прогресивних дописувачів. 1902 р. Д.Іваненко запалився ідеєю організувати власну міську газету. Йому вдалося успішно пройти всі бюрократичні перепони, які чинила влада щодо створення нових періодичних видань. 1 грудня 1902 р. вийшов перший номер міської газети “Полтавскій вестникъ”. Вона швидко набула популярності, широко висвітлювала різноманітні аспекти життя міста і губернії.

Д.Іваненко очолював редакцію “Полтавского вестника” до 1907 р., потім змушений був залишити цю посаду у зв’язку з фінансовими ускладненнями. Пізніше разом з братом Яковом він засновує нову газету “Полтавскій голосъ”. Вона виходила до 1915 р., а тоді у зв’язку з фінансовими негараздами, що виникли в період війни, припинила своє існування. Дмитро Олексійович змушений був працювати в різних міських установах. Після революції і громадянської війни він обрав учительську стезю, викладав українську і російську літературу в трудовій школі. 1927 року вийшов на пенсію і переїхав жити в Харків, а потім у Київ до своєї дочки, відомої письменниці Оксани Іваненко. З початком Великої Вітчизняної війни разом з родиною дочки змушений був виїхати в евакуацію, там у Свердловську захворів і помер 1 січня 1943 р. на 84 році життя.

Заснована Д.О.Іваненком газета “Полтавскій вестникъ” виходила до 30 квітня 1917 р. Потім випуск її припинився. Редакція обіцяла читачам, що шукає кошти і незабаром сподівається відновити вихід. Та це вдалося зробити аж через… 73 роки.
14 листопада 1990 р, полтавці знову отримали газету з такою ж назвою.

У “Полтавському віснику” в листопаді-грудні 2002 р. було широко відзначено 100-річчя виходу першого номера газети “Полтавскій вестникъ”, приділено багато уваги його організатору Дмитру Іваненку.

Прагнучи віддати належну данину пам’яті цього журналіста і літератора, редакція “ПВ” поставила метою перевидати спогади Д.О.Іваненка “Записки и воспоминания”, які вийшли в світ 1909 року. Адже в радянські часи вона стала бібліографічною рідкістю. Окремі її примірники зберігаються лише в історичних бібліотеках у Києві і Харкові. В Полтаві немає жодного. А саме тут це мемуарне видання найбільш потрібне, адже воно відображає 20 літ місцевої історії, погляди тодішньої правлячої еліти в період наростання першої кризи в Російській імперії – революції 1905-1907 років.

Отож у рамках підготовки до 100-річчя “Полтавського вісника” редакція газети перевидала власним коштом спогади Дмитра Іваненка. Втім, аби зробити це, довелося зіткнутися з чималими труднощами – адже жодного примірника “Записок” у Полтаві не знайшлося. Необхідно було… перефотографувати книгу в Харківській історичній бібліотеці. Чимало попрацювали тоді, щоб підготувати її до перевидання, редактор газети Павло Стороженко, заступник редактора Валентин Посухов, фотокореспондент Анатолій Улицький, керівник групи електронного набору і верстки редакції Анатолій Бондаренко, оператор комп’ютерної верстки Вольфганг Реріх. Велику допомогу в цій справі подав головний спеціаліст Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.

І тепер книга Д.О.Іваненка “Записки и воспоминания” вже не бібліографічна рідкість. Її можна взяти в бібліотеках міста, вона може слугувати історикам, краєзнавцям, студентам, учням, усім, хто цікавиться минулим Полтави й області, як цінне історичне джерело, що доносить до нас подих минулого – 1880-1908 років. І водночас воно відкриває раніше не відоме сучасним полтавцям життя журналіста і літератора Дмитра Олексійовича Іваненка. Мов світло згаслої зірки, через століття доходять до нас його радощі, турботи, болі і здобутки, нагадує нам, що зроблене людиною добро таки не зникає.

Сучасна історія “Полтавського вісника”

Редакція нинішнього “Полтавського вісника” не претендує на єдинокровність з “Полтавским вестником” зразка 1902-1917 років. Між ними дуже велика часова перерва, різні політичні засади, які вони відстоювали і відстоюють. Але ми свідомі свого історичного спадку і прагнемо й далі розвивати кращі традиції місцевої преси.

Сучасна історія газети розпочалася 1990 року. Ще існував Радянський Союз, ще залишалася “організатором і натхненником” Комуністична партія, однак демократичні процеси уже було не спинити. На цій хвилі відбулися й перші по-справжньому демократичні вибори до міської ради, де комуністи вже не мали більшості. Однак депутати, громадськість Полтави зіткнулися з тим, що місто не має “своєї” газети, а всі інші, як і раніше, контролюються відповідними партійними комітетами. Тож за ініціативою депутатів, було вирішено заснувати газету міськради. Завдяки наполегливості тодішнього голови міськради А.Т.Кукоби вдалося подолати численні перепони, які чинила комуністична бюрократія і зрештою 14 листопада 1990 року вийшов перший номер газети “Полтавський вісник”. Його редактором став Олександр Кулик.

Своєю демократичною позицією, відстоюванням національних інтересів “Полтавський вісник” швидко здобув популярність жителів не лише міста, а й навколишніх сіл. Швидко зріс тираж газети, її вплив. Це викликало невдоволення тогочасної комуністичної влади. В період так званого ГКЧП, в серпні 1991 р., вона навіть мала намір закрити “Полтавський вісник”. Але не встигла. Путч зазнав поразки, комуністична диктатура дійшла до свого повного краху. На руїнах радянської імперії постала незалежна Україна.

Колектив “Полтавського вісника” вбачав своє покликання в утвердженні української державності, розвитку демократичних засад місцевого самоврядування, широкій поінформованості полтавців, пропаганді кращих духовних традицій народу. І це знайшло розуміння земляків, тож газета невдовзі стала популярною не лише у Полтаві та Полтавському районі – її почали передплачувати (і передплачують!) у всіх районах області. Тож газета й нині залишається серед лідерів місцевого ринку преси. Її обсяг з 8 сторінок зріс до 24-х. Поліпшилася поліграфічна якість, газета стала повноколірною. 2007 року Національна спілка журналістів України визнала тижневик переможцем Всеукраїнського конкурсу “Краща газета України”. Протягом новітньої історії побачили світ понад 1200 номерів газети, а її сумарний наклад склав за цей час понад 40 мільйонів примірників!

Історія газети, її здобутки – це заслуга передусім журналістів “Полтавського вісника”, усіх, хто протягом 20 років працював і працює в колективі. Серед них – журналіст Павло Стороженко, який тривалий час очолював видання. Заступниками редактора довгий час були Валентин Посухов та Володимир Денисенко, який змінив на редакторському посту П.Стороженка. Упродовж багатьох років у читачів “ПВ” користувалися популярністю публікації Зінаїди Мироненко, Олександра Брусенського, Віталія Цебрія, Людмили Передерій, Зінаїди Матяшової… Довгий час працювали у “Віснику” фотокореспонденти Анатолій Улицький, Сергій Назаркін, коректор Зоя Гутиря, оператор комп’ютерного набору Надія Лебеденко, завідуючий рекламним відділом Юрій Кірієнко, керівник комп’ютерного центру Анатолій Бондаренко, головний бухгалтер Євдокія Петряник, касир Ольга Дорошенко, завідуючий господарством Геннадій Ченчевий.

Координати редакції:

36000, м. Полтава, вул. Європейська, 8

тел.: +380956909503, visnyk.poltava@gmail.com.

Рекламний відділ: reklama@visnyk.poltava.ua