Уже більше півтора року пенсіонерка Любов Ющенко чекає, коли керівництво житлово-комунального господарства міста зверне увагу на її письмові запити щодо ремонту будинку. Полтавка, яка мешкає у п’ятиповерхівці по вулиці Соборності, 62, аби привернути увагу до проблеми в їхньому будинку, звернулася до редакції «ПВ».
– Наш будинок відзначив 55-річний ювілей, як ви вважаєте, потрібно хоча б раз зробити бодай якийсь ремонт? – ставить риторичне питання Любов Іванівна. – Наприклад, я тут прожила двадцять років, то ще не бачила, щоб у під’їздах міняли вікна. Інші старожили стверджують, що вони ще стоять ті перші, рідні. Уже в багатьох секціях тріщини на склі, а в деяких воно взагалі розбите. З похолоданням відчувається, що вікна не тримають тепла. Наприклад, у нашому другому під’їзді, а в будинку їх п’ять, стоїть лічильник на опалення і ми платимо за тепло, яке не відчуваємо, бо воно не економиться. Коли в ЖЕДі не просили про допомогу, то постійно чули відмовки, що немає штукатура чи столяра, або взагалі це не наш обов’язок.
Спілкуючись із полтавкою біля під’їзду, бачимо над вхідними дверима розбитий бетонний козирок. Схожа картина й біля інших під’їздів.
– З часом вода й камінь точить, тому краплі, які спадають з даху, я вже не кажу про бурульки, поступово руйнують козирки, – продовжує Любов Ющенко. – А ще вздовж стіни першого поверху проходить газова труба, та так, що краплі, які падають із даху, за рік-два вибивають з неї майже всю фарбу. Чотири роки тому мешканці будинку зібралися коштами і найняли муляра, він зафарбував трубу. Коли фарба вкотре облупилася, звернулися в ЖЕД, нас переправили в «Полтавагаз», а там… знову в ЖЕД. Не знаю, до чого приведе цей пінг-понг, але мабуть, ні до чого хорошого.
Мешканці будинку на Соборності, 62 ще в лютому минулого року написали колективного листа щодо потреби в ремонті. З ним звернулися в міськжитлуправління, де їх поставили на чергу. Скільки доведеться чекати на допомогу – ніхто не знає, а будинок продовжує руйнуватися…
