Завідувач хірургічним відділенням Полтавської міської дитячої клінічної лікарні Микола Гриценко так захопився колекціонуванням, що перетворив свій робочий кабінет на справжній музей старовинних ламп та ліхтарів. За понад десять років такого хобі в лікаря зібралася чимала колекція залізничних і шахтарських ліхтарів, а також газових, спиртових та навіть каретних ламп. Нині загальна кількість експонатів налічує понад 300 світильників, та Микола Гриценко і не думає зупинятися.
За словами Миколи Гриценка, захопився ліхтарями він випадково.
– Одного разу, проїжджаючи повз пункт прийому металобрухту, помітив старенький залізничний ліхтар. Не описати словами, які емоції викликала в мене ця знахідка. Адже запах гасу нерозривно пов’язаний із моїм дитинством у селі Покровська Багачка Хорольського району. У той час електричне освітлення в селах було непостійним, тож, аби вивчити уроки, я запалював керосинову лампу і читав, писав при її м’якому світлі, – розповідає лікар, – А за студентських часів, бажаючи фінансово підтримати матір, два роки поспіль під час літніх канікул працював провідником пасажирського потягу. Завдяки цій роботі не лише суттєво допоміг родині, але й відвідав багато міст. Під час подорожей зі мною завжди був саме такий ліхтар, тож рішення забрати знахідку додому було миттєвим. Так у моїй колекції з’явився перший екземпляр, а у мене нове захоплення.
Більшість своїх світильників Микола Іванович купує або знаходить на «блошиних» ринках, даючи їм нове життя. Маючи хист до ремонту, він вправно склить, фарбує та видаляє іржу зі своїх експонатів, перетворюючи їх на справжній витвір мистецтва. Розуміючи всю важливість хобі для Миколи Гриценка, його друзі та знайомі частенько дарують йому ліхтарі не лише вітчизняного виробництва, але й з різних куточків планети: Шрі-Ланки, Швеції, Німеччини та Польщі. Окрім цього, на полицях колекціонера широко представлені світильники різних часів: від сучасних до копій найдавніших. Найстаріша лампа, яка є в колекції – масляна. Їй понад дві тисячі років.
Микола Гриценко зазначає, що лампи його приваблюють лише у двох випадках. По-перше, цікавим технічним рішенням, а по-друге, незвичайним дизайном. Далі про кожен експонат лікар дізнається в Інтернеті чи зі спеціальних книг. Тож про своє захоплення він може розповідати годинами, не пропускаючи жодної деталі.
У родині Гриценків ніхто не поділяє захоплення Миколи Івановича, віддаючи перевагу більш активному дозвіллю. Приміром, син лікаря Євген займається кіокушинкай-карате. Однак голова родини вважає, що люди екстремальних професій, зокрема хірурги, мають відпочивати спокійно, у такий спосіб перезавантажуючись після важкого дня.
Колекціонер мріє про те, щоб його зібрання змогли побачити якомога більше людей. Тож подумує відкрити власну експозицію в Полтаві.
– Якщо в місті знайдеться місце для моїх експонатів, то я з радістю передам усі свої надбання на благо громади. Дуже хотілося, щоб полтавці та гості міста дізнавалися більше про таку необхідну та повсякденну річ, як світильники та бачили історію їхнього розвитку. Нині єдиний у Європі музей гасової лампи знаходиться в польському місті Кросно. Тож вважаю, що така експозиція в Полтаві стане цікавою родзинкою та приверне увагу численних туристів, – каже лікар.
